Р

Рицар, лицар
Рішучість, рішимість
Робітник, працівник, співробітник
Робітничий, робочий
Розмір, об'єм, обсяг
Рятувальний, рятівний; рятувальник, рятівник

Рицар, лицар. Словом рицар у Західній Європі часів середньовіччя називали феодала, що належав до військово-землевласницького стану. «Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю…» (А. Хижняк.)
У сучасній мові слово рицар здебільшого сприймається (і це відбито в словниках) як історизм і вживається на позначення відповідного історичного поняття. «Кінних воїнів-феодалів називали рицарями». «Юнак Гай, весь обвішаний металевими лотками з мінами, гримить ними, як рицар у зелених латах, і дивиться на Сагайду та товаришів, на все, що діється, простодушно й довірливо». (З творів О. Гончара.)
У переносному значенні — для характеристики людини самовідданої, благородної, діяча в якійсь галузі — здебільшого вживають слово лицар. «Дмитро Іванович [Яворницький] вбачав у Піддубному справжнього звитяжця, лицаря, що був гордістю нашої батьківщини». (З журналу.) «Згадалося знову Баглаєве товариство, біля чийого вогнища щойно оце сидів, — совісні люди, які стають лицарями праці й життя». (О. Гончар.) «В ілюстраціях до роману Н. Рибака «Переяславська Рада» відомого майстра М. Дерегуса створена ціла галерея національних типів благородних і безстрашних лицарів, що борються за незалежність свого народу». (З журналу.)
Слово лицар також уживають на позначення людини ґречної, ввічливої. Іноді лицарем називають юнака чи дорослого, який виявляє увагу до жінки, дбаючи про її вигоди. «Випадок з Аврельцею надавав йому два козирі: і виявити себе лицарем, і самому хитромудро вибратись з цієї колотнечі на світ божий». (Ірина Вільде.)
Проте у творах деяких письменників помічається недодержання такої диференціації. Так, наприклад, у Лесі Українки в значенні «представник військово-землевласницького стану» вживається слово лицар, а не рицар. Порівн.: «Поміж лицарів блискучих, поміж дам, препишно вбраних, королівна йде поволі у буденних чорних шатах». В О. Донченка: «Біля дівчини увивався середньовічний лицар у срібних латах, з блискучим мечем».
Навпаки, у М. Рильського в переносному значенні нерідко вживається рицар, а не лицар.

Він [Янка Купала] рицар був високої мети,
Він ворог був лукавства і облуди.

Аналіз великої кількості спостережень переконує в тому, що останнім часом переважає тенденція називати рицарем представника військово-землевласницького стану в Західній Європі часів феодалізму, а в інших випадках — вживати слово лицар.
З приводу виникнення цих двох слів цікавою є думка деяких учених, які підкреслюють, що перетворення форми рицар (з нім. Ritter — вершник) на лицар можна вважати проявом народної етимології: на їхню думку, слово лицар виникло за асоціацією до лице.
Останнє зауваження, на наш погляд, певною мірою підтверджує виправданість тенденції називати словом лицар благородну, ввічливу людину (порівн.: личити, бути до лиця). Однак процес вироблення стилістичної норми у вживанні цих слів ще не закінчився.

Рішучість, рішимість. Ці слова подаються в усіх словниках як синонімічні. Якоюсь мірою це виправдане: обидва вони мають майже те саме значення, та все-таки є між ними деяка змістова відмінність. Слово рішучість означає сміливість, стійкість і наполегливість у подоланні труднощів і досягненні мети. У ньому відчувається категоричність, динамічність. «Її [пані] в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість». (М. Коцюбинський.) «Аж дивно було самим на себе за своє колишнє недовір'я та страхи. Сиділи собі, як бабаки, по своїх селах, варилися в чутках, і хоч іноді аж закипали рішучістю, але до діла не бралися — боялися свого безсилля». (А. Головко.) «І, припавши вухом до трубки, слухає з таким виглядом, ніби з ним зараз розмовляє не черговий університетський, а щонайменше нарком. Повне рожевощоке обличчя його в цю мить зосереджене, сірі застиглі очі сповнені рішучості й готовності виконати наказ». (О. Гончар.) «Були в очах Федора Іполитовича не гнів, але й не спокій; не вагання, але й не рішучість; не переляк, але й не насмішка». (Ю. Шовкопляс.)
Як підкреслюють дослідники, рішимість також означає сміливість, стійкість у прийнятті й здійсненні своїх рішень. Проте слід зробити деякі уточнення: слово рішимість містить відтінок п о т е н ц і а л ь н о ї г о т о в н о с т і д і я т и. «— Краще одійдіть! — промовив син, збліднувши, як і його батько. Самі собою стислися важкі сильні кулаки, а очі світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився, наче від навіженого». (А. Шиян.) «Чорний не докінчив. Вася потяг вудку з окунем, який тріпотів і рвав жилку.
— Просиджу до ранку, а риби все одно наловлю, — сказав Вася, і Чорний побачив в його очах радість, захват, рішимість, пристрасть». (М. Чабанівський.)
Слово рішучість інтенсивніше виражає ознаку, ніж рішимість. Тому, мабуть, воно не потребує ще дієслова для вираження відповідної дії, а рішимість звичайно поєднується з дієсловом, що виражає активну дію (наприклад: «Конфедерація праці висловила рішимість боротися до кінця», але неправильним є «Конфедерація праці висловила рішучість боротися до кінця»).
Отже, рішимість передає стан людини, її наміри у здійсненні певної мети, рішучість — абстраговану якість, активну дію.

Робітник, працівник, співробітник. Робітник — це людина, яка працює на промисловому підприємстві. «Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений». (О. Довженко.) «В цей час коридором пройшов робітник у засмальцьованій кепці і фуфайці». «Був це звичайний робітник, слюсар із харківських майстерень». (Григорій Тютюнник.)
У XIX ст. слово робітник широко вживалося у значенні «наймит», «людина праці», найчастіше — стосовно людей, зайнятих у сільському господарстві, а також взагалі у значенні «трудівник» (слово робітник мало тоді наголос на другому складі — «робітник», про що переконливо свідчить не тільки «Словарь української мови» Б. Грінченка, а й приклади з поезії та інші джерела). Порівн.: «Семен помолився до неба, загорнувсь у свитку і заснув твердим сном натрудженого робітника»; «Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника». (М. Коцюбинський.) У значенні «трудівник» слово робітник зрідка вживається і в наш час. Проте з розвитком лексичного складу української літературної мови» уточненням місця кожного слова в лексичній системі слово робітник дедалі рідше виступає в цих значеннях» міцніше закріплюючись як назва людини фізичної праці» зайнятої у промисловому виробництві.
У сучасній мові слово робітник означає соціальне становище людини» рід занять; його також уживають на позначення відповідного класу суспільства. Порівн.: «На зборах виступали робітники, службовці, інженерно-технічні працівники заводу»; «Овочевій базі терміново потрібні робітники-вантажники».
Слово працівник означає того, хто працює, незалежно від сфери його діяльності. Наприклад: «Працівники заповідника мали що показати нашій екскурсії». (Іван Ле.) «Він вважався здібним працівником, який знає і любить свою справу». (М. Руденко.)
Отже» слово працівник має ширше» більш загальне значення» ніж робітник: кожного робітника заводу можна назвати працівником, але не кожний працівник є робітником.
Порушенням норми» що вже усталилася в останні десятиліття» є вживання ряду словосполучень із словом робітник замість працівник (як це було ще в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба: торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник).
Між іншим» деякі лексеми можуть сполучатися і з словом робітник, і з словом працівник, але значення цих словосполучень різне: кваліфікований робітник — кваліфікований працівник; робітник порту — працівник порту. В наведених словосполученнях слово працівник ужите в ширшому, більш загальному значенні: про робітника можна сказати» що він кваліфікований працівник, а про службовця не можна сказати, що він кваліфікований робітник.
Робітник сцени — це особа, яка встановлює і міняє декорації; працівник сцени — це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.
Слово працівник у певних сполученнях може означати також діяча в якійсь галузі. Наприклад, газетний працівник, торговельний працівник. «Працюючи над «Аероградом» у Москві, я багато уваги і часу приділяв громадській роботі, яку любив. Я був головою Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Я організував у Москві Будинок кіно і налагодив його роботу». (О. Довженко.)
Людину, яка займається науковою діяльністю, називають науковцем, науковим працівником. «Товариші, — сказав Сагайда, як перед аудиторією, — ви прослухали коротку інформацію наукового працівника, дослідника проблем війни, гвардії старшого лейтенанта Брянського». (О. Гончар.)
Словосполучення науковий співробітник — офіційна назва посади, її здебільшого вживають разом з назвою закладу, в якому науковець працює. Порівн.: «Іван Дмитрович Борзенко — науковий співробітник Інституту автоматики Національної Академії наук України» (але «Іван Дмитрович Борзенко — науковий працівник»). «Колектив наукових співробітників музею готується до проведення в листопаді наукової сесії». (З газети.) «Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в Інституті генетики». (О. Довженко.) Без назви установи це словосполучення вживається тільки на означення певного наукового звання: «старший (молодший) науковий співробітник».
Слід вважати стилістично невдалим речення типу: «В Україні тепер працюють тисячі наукових співробітників». (З газети.) У цьому разі треба: наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник (працівник) районної газети «Перемога», співробітник (працівник) редакції журналу.
Отже, робітник — це людина, яка працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; робітник означає рід занять, соціальне становище; працівник — це більш загальне поняття: той, хто працює у будь-якій галузі.

Робітничий, робочий. Робітничий — від робітник — означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор); «властивий робітникам» (робітничий характер); «призначений для робітників» (робітничий клуб) та ін. «Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах». (С. Васильченко.)

У дні світової потали
Тут Опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав!
(М. Рильський.)

«Ми знаємо безліч робітничих династій, багатьох учених, чиї сини і дочки самі стали великими вченими». (З газети.)
Робочий — від робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза. «Відійшовши від вікна і знов-таки не поспішаючи, Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління». (Ю. Шовкопляс.) «Специфіка різних галузей промисловості вимагає різних видів робочого одягу, найбільш зручного і практичного в роботі». «Для високої продуктивності праці механізаторів велике значення має організація їх робочого дня». (З журналу.)

О, тиха пристане робочого стола,
Де ще на якорях дрімають вірні рими,
Де мислі щоглами підносяться стрункими,
Струмують образи, як понадводна мла!
(М. Рильський.)

Робочий ще може означати «працьовитий, роботящий». « …Не та вже наша Катря, що була. І спокійна, і привітна, і робоча, та не та». (Марко Вовчок.) «А все ж вони дівчата як слід: хорошого, чесного роду, робочі, слухняні». (Панас Мирний.)
Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.
Робочий вживається також у значенні «той, що використовується у корисній роботі (робоча поверхня чогось, робоча частина ножа)»; «такий, що забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух механізм або його частину». «Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з'єднане довжелезним валом з генератором електроенергії». (В. Собко.)
Робочі руки, робоча сила переносно означають «робітники». «Після того як ксьондз здобув йому [Бжеському] робочу силу і гроші під невеличкий процент, він цілком поклався на комерційні й господарські здібності пана пробоща». (З. Тулуб.)
Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб — для робітників, а не для роботи. Треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.

Розмір, об'єм, обсяг. Розмір уживаємо тоді, коли йдеться про величину чогось в якомусь одному або в усіх вимірах. «В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся, холола і в живім почутті власної вини маліла до розмірів сірої пилинки». (М. Коцюбинський.) «Переливами різних фарб коштовних самоцвітів виграють глибокі за змістом, блискучі за формою, зовсім маленькі розміром перлини мудрості народної — прислів'я та приказки, дотепи, примовки і т. п.» (М. Рильський.) «Це було просто сенсаційно, щоб військове судно таких розмірів зайшло в тихі, неглибокі води їхньої затоки і кинуло якір на видноті в усього степу». (О. Гончар.) «Розміри наносяться на рисунки, щоб вказати натуральну величину зображуваних форм». « …І ось, нарешті, вершина. Це була площа значних розмірів, безладно завалена голим камінням, хоча знизу здавалася майже гострим шпилем». (О. Гончар.)
Розмір — це стандартизований показник одягу людини за даними якогось вимірювання. Наприклад: «чоловічий костюм 52-го розміру», «пальто 48-го розміру». «Шапку йому видали не по розміру, і вона весь час налазила на очі». (Григорій Тютюнник.)
Розмір — це літературознавчий термін, що означає певну кількість і чергування складів у вірші, від чого залежить мелодійний лад вірша. «Значна частина поетичної спадщини Шевченка написана силабічними, в усякому разі не силабо-тонічними в уживаному розумінні слова розмірами. Правда, ці розміри беруть свій початок не так у шкільній поетиці, як у народних піснях». «Ці переклади писані в різних манерах, — наприклад, Мирний пробував передати «Слово» розміром і стилем старовинних дум». (З творів М. Рильського.)
Розмір — це також музичний термін, який означає кількість і розташування ритмічних одиниць у музичному такті, що створює ритмічний лад музичного твору. «Музичний розмір — 2/4. Темп помірно швидкий». «Під час виступу права рука диригента тримає основний темп, вказуючи виконавцям розмір і момент вступу; ліва координує звучання… вимагаючи експресії як від окремих груп, так і від окремих виконавців». (З журналу.)
Об'єм означає величину завдовжки, завширшки і заввишки якогось тіла із замкнутими поверхнями, що вимірюється в кубічних одиницях. «Треба було визначити поверхню і об'єм конуса». (О. Довженко.) «Під час руху поршня внутрішній об'єм циліндра над поршнем буде змінюватись». «Величина частини простору, що його займає геометричне тіло, називається об'ємом цього тіла». «Об'єм мозку дорослого австралопітека становив близько 600 см3, що набагато більше порівняно з сучасними людиноподібними мавпами». (З журналу.)
Із словами книжка, стаття, знання, капіталовкладення, робота і рядом інших треба вживати слово обсяг: обсяг статті, обсяг робіт, обсяг знань. «Там, де добиваються високої якості робіт, збільшують обсяг виробництва без додаткових затрат». (З газети.) «Життя настійно вимагає, щоб проблеми наукової організації праці розв'язувалися на кожному підприємстві в повному обсязі». «Збільшення обсягу капітальних робіт вимагає прискореного розвитку промисловості будівельних матеріалів». (З журналу.)

Я був студентом,
Бажав науки і знання.
І кождим дорожив моментом,
Щоб здобувати їх, щодня
Їх обсяг тільки розширяти
І духом поле проміряти.
(І. Франко.)

«Франка, як і Шевченка, за обсягом і силою його творчості називають океаном глибоким, безкраїм». (З журналу.) «Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа». (О. Копиленко.) «Більш як піввіку творчого горіння віддав музиці Борис Лятошинський — художник бурхливої пристрасті і глибокої думки, незвичайних творчих уподобань і на диво широкого емоційного обсягу». «Великої ваги в композиції пісні з огляду на її незначний, порівняно з іншими жанрами художньої творчості, обсяг набуває питання про співрозмірність окремих частин в єдиному цілому». «Величезна обсягом і значенням праця академіка Возняка в галузі франкознавства заслуговує на дуже високу оцінку і варта спеціальної наукової розвідки». (З журналу.) «Харьковский еженедельник» (1812 р.) виходив щосуботи обсягом в 1—1,5 друкованих аркуша, тиражем до 600 примірників». (П. Федченко.)
Вживання таких словосполучень, як «розмір статті», «об'єм робіт», «розмір книжки» або «об'єм книжки», є порушенням стилістичної норми. Порівн.: «Збільшення масштабів і темпів розвитку народного господарства супроводжується лавиноподібним ростом об'єму (треба: обсягу) інформації, необхідної для планування і управління виробництвом». (З журналу.)

Рятувальний, рятівний; рятувальник, рятівник. Рятувальний означає «спеціально створений для рятування», «призначений для рятування». «Сержант з аеродромної обслуги роздавав пасажирам гумові рятувальні жилети». (П. Загребельний.) «Під нами океан, і стюардеса Соня просить пасажирів ознайомитися з технікою одягання рятувального костюма. Це на той випадок, якщо літак упаде в океан». (Л. Дмитерко.) «Майстерно кріпили рятувальні шлюпки, закривали трюми, відкачували воду з кают і службових приміщень». (З журналу.) «Вони хутко вибігли на палубу, де висіли шлюпки, а на сітчастих бортах — рятувальні круги». (Петро Панч.) «Сьогодні мусив повернутися з відрядження батько. Для мене він — немов рятувальний круг у морі». (В. Дрозд.) «Рятувальна експедиція вдруге вивозила людей». «А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна». (З. Тулуб.)
Рятівний і його синоніми рятівничий, рятунковий мають значення «той, що приносить порятунок». «Отже, як не крути, а головою муру не проб'єш. Залишалося тільки одне, чекати порятунку від Яринки, чекати п'ятниці і рятівного сигналу». (В. Козаченко.) «Василь Васильович, мов крізь сон, відчув укол, рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше». (Л. Дмитерко.)
А от у реченні «Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер» без контексту важко визначити точно семантику словосполучення рятівний катер. Якщо йдеться про катер, спеціально призначений для рятування на воді, слід було б ужити слово рятувальний. Але якщо автор хотів сказати, що катер (будь-якого призначення — чи для перевезення пасажирів, чи для попередження нещасних випадків) ніс порятунок комусь, хто перебував у небезпеці, доречно вжити словосполучення рятівний катер.
В усному мовленні, як зазначають українські словники, слово рятівний вживається також у значенні «призначений для рятування». На це натрапляємо і в художній літературі. Наприклад: «Підняти всіх жителів узбережжя для рятівних (правильніше: рятувальних) робіт на бродах» або в такому ж значенні, тільки з синонімом слова рятівний — рятівничий: «Інженер зорганізував рятівничу команду з дачників».
У літературній мові, писемній і усній, слід уникати таких лексичних замін, бо все-таки ці слова дещо відрізняються значенням: адже не завжди і не всякі рятувальні дії (тобто дії, спрямовані на здійснення порятунку) виявляються рятівними (тобто такими, що справді приносять порятунок).
Розрізняти треба відповідно і слова рятувальник — рятівник. Рятувальник — людина, яка спеціально займається рятуванням або за певних умов виявляє намір це зробити. «Майстер спорту аквалангіст-рятувальник Вітя Єгорченко загинув торік у підводних скелях, прокладаючи шлях до кратера підводного вулкана…» (П. Загребельний.) «У місті [Києві] діє спеціальна служба рятування на воді. У разі небезпеки відразу подається по радіостанції сигнал рятувальникам». (З газети.) «Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функцію рятувальників». (Ю. Бедзик.)
Рятівник — людина, яка приносить порятунок. «Тихович сердечно подякував своєму рятівникові». (М. Коцюбинський.) «Пароплав! Це слово було на устах у кожного, його повторювали пошепки, як найдорожче ім'я, очі людей хотіли прозирнути темряву, щоб побачити свого рятівника». (О. Довженко.)
В українських словниках зазначено, що рятівник може означати ще й того, хто займається рятуванням. Мабуть, це можна прийняти тільки тоді, коли йдеться про людину, яка неодноразово врятувала когось або щось, а коли мова йде про професіонала, припустімо працівника водної рятувальної станції, то його слід називати рятувальником, хоча для конкретної особи він може бути і рятівником — людиною, що її врятувала.
Отже, рятівник — не всякий, хто робив спробу врятувати, тобто виконував функції рятувальника, а лише той, хто врятував.