Хворобливий, хворовитий (хоровитий)
Ховати, таїти, крити, заховувати (в собі)
Хворобливий, хворовитий (хоровитий). Слово хворобливий у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком хвороби: хворобливий вираз очей, хворобливе марення і т. ін. «Увагу Тараса привернули його великі строгі очі й жовтуватий, хворобливий колір обличчя». (О. Іваненко.) «Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина». (О. Донченко.)
У переносному значенні хворобливий — «ненормальний, з відхиленням від норми». «Кожного разу, коли Катерина потрапляла по той бік брами, на подвір'я тітки, її охоплював хворобливий, забобонний неспокій». (Ірина Вільде.)
Здебільшого слово хворобливий у переносному вживанні передає відхилення від норми в бік збільшення, виражає надмірність почуття чи риси характеру: «Мати любила свою одиницю без міри, без тями, якоюсь хворобливою, нервовою любов'ю». (І. Нечуй-Левицький.) «За що така жорстока кара? За те, що має хворобливе честолюбство?» (О. Донченко.)
Коли говорять про душевний біль без якоїсь аномалії у забарвленні, вживають слово болісний: «Її враження від подій останнього тижня було дуже болісним».
Хворовитий (хоровитий) вживають для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової. «Нараз умер мій батько. Лишилася мати, немічна та хоровита». (І. Франко.) «Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі — Зося. Людина хоровита, передчасно постаріла, з жовтим до неприємності обличчям і таким же волоссям». (М. Ірчан.) «Брати пильно подивилися на старшенького, і їх вразило його бліде, хворовите лице…» (М. Стельмах.)
У переносному значенні слово хворовитий (хоровитий) не вживається.
Отже, слова хворобливий і хворовитий можуть виступати в однакових контекстах тільки тоді, коли вжиті в прямому значенні. — «такий, що легко піддається хворобам, часто хворіє».
Ховати, таїти, крити, заховувати (в собі). Усі ці слова синонімічні в переносному значенні («містити, мати в собі щось таке, що може спричинитися до якихось наслідків») і вживаються у сполученні із словами в собі. «Обоє прислухалися до лісової тиші, ніби вона ховала в собі все невисловлене». (О. Донченко.) «Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померклий метал ховав у собі багато історій». (М. Коцюбинський.)
О, скільки ласк і невичерпних сил
Таїш в собі ти, українська земле!
(Д. Луценко.)
«Ще з дитячих років туркіт горлиці має для мене щось, я сказав би, заворожливе. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він таїть у собі якийсь особливий чар». (М. Рильський.) «Віктор був певен, що новий метод таїть у собі величезні можливості». (М. Руденко.) «На час купання знято з овечої шиї тронку, і діти чабанські тепер бавляться нею. І Віталик взяв, подзеленчав, розглядав уважно роботу: мідна снарядна гільза сплющена, зігнута вдвоє, наче побувала в руках у якогось силача. Смерть таїла в собі, а стала ніжним степовим дзвіночком…» (О. Гончар.) «Надра України криють в собі величезні запаси такого цінного палива, як буре вугілля». (З газети.) «Легкий туман, що клубочився на протилежному березі Вісли, здавалося, крив у собі якусь оману — чи не димова завіса простяглася понад болотяною низиною?» (С. Журахович.) «Величезні сили — сили впливу на читача — заховує в собі художня література». (Ю. Смолич.)
На численних прикладах можна переконатися, що слова ховати, таїти, крити, заховувати в значенні «містити, мати в собі щось таке, що може спричинитися до якихось наслідків», виступають у сполученні із словами в собі. Інакше вони матимуть буквальне значення («покласти так, щоб інші не змогли взяти») або переносне, але з іншим відтінком («свідомо зберегти в таємниці, зробити непомітним для інших»). Але це вже не відповідатиме справжньому змістові висловлювання, спотворюватиме його. Поширена стилістична помилка саме й виникає через пропущення слів у собі. Порівн.: «Карпати з своїми гірськими ріками таять (треба: таять у собі) невичерпні енергетичні джерела». (З журналу.) «А день таїв (треба: таїв у собі) багато несподіванок, приємних для чесних, покривджених людей і страшних для ворогів». (В. Петльований.)
Отже, з погляду сучасної літературної мови слова ховати, таїти, крити, заховувати в переносному значенні без слів у собі вживати не слід.
