К

Кампанія, компанія
Квиток, білет
Керівництво, керування, управління
Класти
Коливання, хитання, вагання
Кольоровий, різноколірний
Контингент, континент
Корисливий, корисний
Кристалічний, кристальний, кришталевий
Кріпацтво, кріпосне право

Кампанія, компанія. Слово кампанія (з франц. campagne — село, поле, похід) найчастіше вживають у двох значеннях: а) «воєнні дії», «війна»; «період плавання або воєнних операцій флоту» — «Кампанія з французами буде важкою. Наполеон має могутню армію, то, може, доведеться всім іти в ополчення, як за Мініна і Пожарського». (П. Кочура.); б) «заходи для здійснення чергового важливого громадсько-політичного або господарського завдання» — «От саме він і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії. (Ю. Бедзик.)
Слово кампанія часто плутають з його паронімом компанія. Наприклад: «Незбагненним залишився тільки факт банкротства нафтопромислової кампанії…» (треба: компанії).
Компанія (з франц. compagnie — товариство; комерційне товариство) — товариство, група людей, які разом проводять час. «На канапі, на кріслах засіла молода компанія». (І. Нечуй-Левицький.) «[Антоніна] запевнила чоловіка, що в компанії з учителем йому найкраще ловити рибу». (М. Коцюбинський.)
У клуні друговій, під грушею старою
Зійшлась на бесіду компанія мала.
(М. Рильський.)
Друге значення слова компанія — торговельне або промислове товариство, підприємство. «…Дуки-срібляники гарбали багатства Сходу — ціною крові, що лилась в Індонезії та в Індії, розбійницькими заходами торговельних компаній, які вже обплутували тоді цілісінький світ». (О. Ільченко.) «А Ювеналій Дмитрович уже розповідав про недавню катастрофу на Криворізьких копалинах, що належали французькій залізорудній компанії». (М. Олійник.)
У Галичині й на Буковині компанією колись називали ще роту (військовий підрозділ): «Я блукав, ніким не остережений, повсюди я шукав мій полк, мою компанію». (О. Кобилянська.)

Квиток, білет. Обидва ці слова запозичені: білет — з французької (запозичене з латинської через італійську — там означає «записка з печаткою»), квиток («розписка») через ряд мов — з латинської, де quietus — це «спокійний», тобто той, кому дали спокій, з ким розрахувалися, розквиталися.
Більш поширене з цих двох слів — квиток.
Документ, який засвідчує належність до організації, членство у ній — завжди квиток, а не білет: профспілковий квиток, журналістський квиток.
Навпаки, грошовий документ — завжди білет (кредитний, казначейський, банківський і т. ін.); аркушик з екзаменаційними питаннями теж завжди називають тільки білетом, а не квитком. «В 1885 році Орлов запропонував виготовляти кредитні білети із шовкової тканини на спеціальній ткацькій машині». (З журналу.) «Іспити скоро, зовсім скоро! От би потрапив щасливий білеті» (О. Донченко.)
У решті випадків ці два слова вживаються паралельно, хоча останнім часом спостерігається тяжіння до надання переваги слову квиток.

У касирки Тасі
Є квитки у касі —
Білі, голубенькі,
Довгі та вузенькі.
(П. Воронько.)

Люся потайки зітхає: —
Хоч два рази перевір, —
не зустрінеться тут «заєць» —
безбілетний пасажир!
Та з'являються даремно
пустотливі ці думки:
пасажири дуже чемно
простягають їй квитки.
(Н. Забіла.)

«Як зайшли [дівчата] у вагон, збились, несміливі, і стояли в проході. У кожної в пучці — квиток». (А. Головко.) «Входить кондуктор, штемпелює білети, я даю свій». (М. Коцюбинський.)
У сучасній мові вживаємо словосполучення театральний квиток, хоча в театрі є посада білетера; залізничний квиток, хоча каси продажу проїзних квитків називаються білетні. Це ще одне свідчення того, що мова постійно зазнає змін.

Керівництво, керування, управління. Слово керівництво здебільшого виражає спрямовуючий характер діяльності людини або групи людей, під проводом яких, на чолі з якими здійснюється діяльність певного колективу. «Під керівництвом адміністрації за останні два роки було проведено технічне переоснащення заводу».
Крім того, керівництво виступає ще як збірне поняття, що означає групу керівників установи, організації та ін. «Глянувши на Кузя, у якого раптом на обличчі проступила поштивість, Дорош відразу зрозумів, що появився сторонній і, напевно, із сільського або і районного керівництва». (Григорій Тютюнник.)
Керування має відтінок регулювання, спрямовування якоїсь тривалої або постійної дії, процесу в певних межах, рамках. На відміну від слова керівництво, що означає настановчу, часом законодавчу діяльність, слово керування виражає керівну дію, виконавчу, регулювально-спрямовуючу, здійснювану в межах системи, структури, до яких входить керований об'єкт. Слово керування характеризує керівну діяльність вужчу, ніж керівництво, і масштабами, і сферою дії. «Розв'язання проблеми керування термоядерними реакціями відкриває для людства нове могутнє джерело енергії». (З журналу.)
У системі зв'язків між словами в реченні виступає керування — «такий вид підрядного зв'язку між членами словосполучення, при якому пояснююче слово (іменник або його еквівалент), обслуговуючи підпорядковуюче слово, набирає певної форми непрямого відмінка». (Словник лінгвістичних термінів).
Як музичний термін, коли мова йде про конкретне виконання твору, слід вживати тільки керування (диригування оркестром, хором), без варіанта керівництво. Навпаки, коли йдеться про загальне відання художньо-виконавською діяльністю певного інструментального ансамблю або вокального колективу, про очолювання його, треба вжити слово керівництво. Наприклад: «Оркестр народних інструментів працює під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Володимира Іванченка» (тобто художній керівник оркестру Іванченко) і «Нові твори композиторів виконав оркестр народних інструментів під керуванням Олександра Завгороднього» (тобто під час концертного виступу диригував Завгородній).
До слова керування семантично дуже близьке управління; вони часто виступають як дублети — майже без відтінків. Це буває, коли йдеться про механізми й прилади, що керують ходом машин, та їхню роботу. Порівн.: «Посадку корабля вперше здійснено з використанням системи ручного керування» (З газети.) і «Леся розповідала, ні на мить не відриваючись від пульта управління». (А. Хижняк.)
Проте назва установи, адміністративної одиниці не варіюється: завжди вживають тільки слово управління. «Управління готувало ще одну експедицію». (С. Журахович.) Порівн.: керуючий справами Кабінету Міністрів і Управління справами Кабінету Міністрів.
Отже, в загальних рисах, керівництво — дія настановча, часом — законодавча; керування — регулювально-спрямовуюча, виконавча, здійснювана в певних межах; управління — синонім слова керування, коли йдеться про механізми. У значенні «адміністративна установа» — тільки управління.

Класти. Це слово поширене в літературній мові в значенні «розмістити щось у лежачому положенні на поверхні чогось або всередині». «Клади гній густо — на току не буде пусто». (Нар. творчість.) «Лиско підведе, нехотя, голову, подивиться на Чіпку і знову кладе її на ноги». (Панас Мирний.) «Кладу йому руку на нагріту вже спину». (М. Коцюбинський.)
Замість класти в усному мовленні іноді вживають просторічне слово ложити, яке сучасними словниками української мови не фіксується. У «Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка (т. 2, с. 375) знаходимо це слово в реєстрі з кількома прикладами («Батько цілує хліб і ложить на столі», «Діток спати ложити» та ін.).

Коливання, хитання, вагання. Коливання означає ритмічний рух вперед і назад з похитуванням. «Якісь тіні перебігали його обличчям, може, від гілля каштанів, може, від легкого коливання ліхтарів». (О. Донченко.) «Звукові коливання, зібрані вушною раковиною, передаються через своєрідний тунель — слуховий прохід — до барабанної перетинки, а від неї — до маленьких слухових кісточок». (З журналу.) Друге значення — зміни в рівні чогось: коливання температури, коливання цін.
Хитання у фізичному значенні — «погойдування» (переважно на морі, під час їзди та ін.).

А тут, у ботанічному саду,
Екзотика, для нас лиш екзотична,
Колони пальм, гущавина одвічна,
Хитання віт в ритмічному ладу.
(М. Рильський.)

У переносному значенні хитання вживається для характеристики дій людей, які не мають певної, прямої лінії поведінки, збочують з раніше обраного шляху.

Вони гартуються в запальній боротьбі,
між них хитань і розпачу немає.
Мільйони їх, суворих вояків,
вперед їх рушить і любов, і гнів…
(В. Сосюра.)

Вагання вживається звичайно для характеристики поведінки живих істот, морального стану людей і виражає нерішучість, несталість, сумнів. «Я знав, як тепер повинен діяти. Жодного сумніву, ніякому почуттю вагання в моїй душі не було тепер місця». (Ю. Збанацький.) «Порфира ніщо б не злякало, без вагання пішов би до дядька Івана в підручні, якби той згодився взяти». (О. Гончар.) «Були в очах Федора Іполитовича не гнів, але й не спокій; не вагання, але й не рішучість; не переляк, але й не насмішка». (Ю. Шовкопляс.)

Лише махнула удлищем рука —
І поплавець, як блискавка, зника:
Не зна вагань краснопір пожадлива.
(М. Рильський.)

Стилістичні помилки у вживанні цих слів дуже поширені; досить часто вживають замість вагання слово коливання, замість хитання — вагання.
Отже, коливання вживається тільки у буквальному, фізичному значенні, ніколи не виражає дій живих істот. Коливання характеризується ритмічністю і межами поширення дії, амплітудою; у контексті може про це не йти мова, але це завжди мають на увазі, вживаючи слово коливання. Коли йдеться про коливання як зміну чогось (цін, температури), значення ритмічності не передається.
Хитання у фізичному значенні виражає погойдування або рухомість при нещільному приляганні. У переносному значенні характеризує непослідовність дій людей, деякий відхід від основної лінії.
Вагання виражає нерішучість у діях мислячих істот, відсутність моральної сили для вибору одного з кількох можливих шляхів.

Кольоровий, різноколірний. Кольоровий означає «не білий і не чорний, забарвлений в якийсь колір». «Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку». (О. Довженко.) «Гасять світло в кімнаті й виходять на веранду. Там спалахує лампа під великим кольоровим абажуром». (І. Микитенко.) «На стіні висіли кольорові портрети». (Петро Панч.)
Часом слово кольоровий має значення «барвистий». «Поле наче зацвіло кольоровими наметами, ніби лука квітками». (І. Нечуй-Левицький.) «Кремезні козаки, в … кольорових сорочках, чистили коней». (М. Коцюбинський.)
Проте коли треба підкреслити саме різноманітність кольорів, багатобарвність, слово кольоровий не завжди підходить до контексту. Наприклад: «Заревли десь труби, і увесь цей кольоровий натовп якимось чудом перетворився в живий вінок, що стиха під музику пішов кружитись по залі». Тут краще було сказати не «кольоровий натовп», а різноколірний, барвистий, різнобарвний.
З багатьма словами можуть сполучатися обидва слова — і кольоровий, і різноколірний, але значення вони виражатимуть різні. Наприклад, словосполучення кольоровий папір означає, що папір н е б і л и й і н е ч о р н и й, а якогось іншого кольору; різноколірний вживають, коли треба підкреслити, що папір багатьох кольорів. Порівн. у О. Донченка: «Через усю кімнату, від дверей до вікон, простягся легенький ланцюжок, зроблений з різноколірного паперу». «Вчителька була в новому платті, вона принесла красиві квіти, зроблені з кольорового паперу, і прикрасила ними стіл».
Отже, різноколірний означає «багатобарвний». «Отак і плило життя малого Івана, немов малопомітний потічок між дрібними різноколірними камінцями дитячих радощів і втіх». (П. Колесник.) «Срібнів від електрики майдан, репетували простудженими голосами сирени, блискали на перехресті різноколірні сигнальні ліхтарики».
Слід зазначити, що і в усному мовленні, і в художній літературі іноді чомусь вживають слово різнокольоровий. «У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м'яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком». (О. Гончар.) «Великий двоповерховий білий будинок під червоною черепицею відрізнявся від інших будинків того типу хіба що хрестом на найвищій вежі та різнокольоровими, з химерними лініями рисунка, вітражами у вікнах довгого коридора». (Ірина Вільде.) «Вітер роздував ці різнокольорові паруси, коли канонерка круто повернулася і пішла назад до гавані, як чорна стріла». (Ю. Яновський.)
Безперспективність форми різнокольоровий очевидна. По-перше, семантика слова кольоровий не дає змоги сполучати його із словом різно. По-друге, у всіх словах, до складу яких входить другий компонент із коренем -колір-, фіксується форма -колірний, а не -кольоровий (порівн.: багатоколірний, одноколірний, двоколірний, триколірний, безколірний). Безперечно, немає рації виключати слово різноколірний із цього ряду.

Контингент, континент. Контингент (з лат. сопtingens — «той, що припадає на частку») вживається в нашій мові у двох значеннях: 1) склад людей якогось колективу (установи, організації, підприємства, армії і т. ін.); 2) у зовнішній торгівлі — встановлювана для деяких товарів гранична норма їх ввезення і вивезення в певні країни або норма транзиту, виражена у вагових або вартісних одиницях. Останнє значення виступає як термінологічне і має досить вузьку сферу застосування; перше, навпаки, дуже поширене в сучасній мові. «А поповнення щодня прибувало, і контингент табору тримався на рівні 600 — 650 чоловік». (Іван Ле.) «І саме в цю секунду, — коли гасне в залі світло, спалахує рампа і от-от має піднятися завіса, — контингент глядача найбільше розкриває себе акторові». (Ю. Смолич.)
В усному мовленні контингент часом плутають із словом континент, яке близьке до нього звучанням, але має зовсім інше значення.
Континент (з лат. continens) означає «материк, велику ділянку суші (площею не менше кількох мільйонів квадратних кілометрів), оточену з усіх боків океаном». «Земна кора в межах континентів складається немовби з двох поверхів: верхнього — гранітного шару і нижнього — базальтового». «Закинута майже на тисячокілометрову висоту, маленька кулька почала облітати планету коло за колом. Її радіосигнали було чути на всіх континентах, і вони були однаково зрозумілі всім». (З журналу.) «Стоять вони, двоє друзів, на землі, що колись була дном Сарматського моря, а потім, через мільйони років, зеленіла тропічними хащами, і водились тут різні теплолюбні тварини, нащадки яких живуть тепер тільки десь на далеких від них континентах». (О. Гончар.)
Слово континент в усному мовленні інколи плутають з його паронімом контингент. Наприклад, кажуть «країни всіх контингентів», треба: «країни всіх континентів».

Корисливий, корисний. В усному мовленні іноді плутають слова корисливий і корисний.
Корисливий означає «той, в основі якого зиск, розрахунок». «Він використовував своє службове положення у корисливих цілях». (З газети.)
Корисливий може також виступати синонімом слова користолюбний, тобто означати рису характеру людини, схильної до наживи; у цьому значенні може вживатися тільки із словом людина або його контекстуальним еквівалентом (корислива, тобто користолюбна) жінка, корисливий хлопець.
Корисний означає «такий, що дає користь». « …Ну, я хоч дечого корисного їх навчив би: оце вам, товариші скіфи, наука алгебра. А це вам теорія Ейнштейна. А це наймудріша наука — не гратися з вогнем, жити на планеті без глобального хуліганства…» (О. Гончар.)
Зокрема, корисний значить «такий, що сприяє здоров'ю, підтримує сили організму». «Холодна вода часом дуже корисна буває, хоч і не дуже приємна». (Леся Українка.)
Слово корисний може мати також термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисний обсяг доменних печей, корисна площа, вага корисного вантажу і т. ін. У цьому разі воно означає «придатний, потрібний для якоїсь мети»; воно виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням.
Таким чином, коли контекст вимагає поняття «той, в основі якого зиск, розрахунок» або «користолюбний», «схильний до наживи», треба вживати слово корисливий; коли йдеться про корисність (протилежне шкідливість), а також про потрібність або придатність, — корисний.

Кристалічний, кристальний, кришталевий. Ці слова плутають у розмовному стилі мовлення. Розглянемо кожне з них.
Кристалічний — це насамперед той, що складається з кристалів, має кристалічну будову. «Напівпровідники мають кристалічну будову. Атоми чи іони, які складають кристалічну решітку напівпровідника, весь час перебувають у тепловому русі». (З журналу.) «Оболонка Землі має товщину 2900 км. Маси Землі в її межах перебувають у твердому стані, але мають значну пластичність і позбавлені кристалічної структури». (В. Бондарчук.) «Щоб мати один кілограм кристалічного каротину, треба переробити 70 тонн моркви». « …Багато валунів, яким приписувалось скандинавське походження, виявились, наприклад, в Україні, місцевими, що мають походження з Українського кристалічного щита, складеного з гірських порід». (З журналу.)
У літературній мові, переважно художній, у значенні «прозорий», «чистий», «ясний» найчастіше виступає кристальний.

Гульлива, розспівана повідь,
Веселих людей течія
Іскриться, шумить, славословить,
Сміється, співає, сія.
Танцюючим сяйвом відбита
В свічаді шліфованих стін,
В мигтливих глибинах грані та,
В кристальних озерах вітрин.
(М. Бажан.)

Слово кристальний ніколи не вживається на позначення структури, будови чогось. Здебільшого воно виступає в переносному значенні і не тільки стосовно людини (наприклад, кристальна душа), а й стосовно неживих предметів (наприклад, кристальна вода).
Кришталевий вживається і в прямому, і в переносному значеннях. У першому — це «зроблений з кришталю». Наприклад: кришталева чара, кришталева ваза. «А попереду всього на мальовничих триногах виставлено по кілька барилець угорського вина та горілки, біля них шикувалися кришталеві чарки, бокали з позолотою, жбани». (Іван Ле.) «У білій паморозі вони [тополі] були схожі на кришталеві високі вази, налиті сріблом». (І. Цюпа.)
У переносному значенні слово кришталевий виражає кілька відтінків: ясний, прозорий, блискучий (тобто ознаки, властиві кришталю).
Цікаво, що в художньому стилі використовуються образи, які передають слухове сприймання особливостей кришталю. Як відомо, це — високоякісне скло, вироби з якого відзначаються характерним ніжним, мелодійним дзвоном. Звідси й відповідні тропи. «Навколо, переплітаючись з шумом Черемошу, дзвеніли кришталеві гірські потоки». «Між гіллястими липами густіє темінь, і в ній кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін». (М. Стельмах.) «Тим часом дощ напускався, крапотів наче з ясного неба. Зашумів понад лісом, наближався тисячним кришталевим шерхотом, легко подзвонював у верховітті». (О. Гончар.)
Слово кришталь походить від грецького krystallos — прозорий камінь, кристал; це таке скло, якому властивий особливий блиск і здатність заломлювати світло. З огляду на це не варто, говорячи про людину, її моральні якості, вживати епітет кришталевий. Не можна вважати за вдале словосполучення кришталевої чистоти людина, яке досить часто виступає і в усній, і в писемній мові. «Не терпів Тихін ніякої образи й несправедливості. Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина». (О. Копиленко.)
У таких словосполученнях варто вживати кристальний: кристальна душа, кристальна людина, кристальної чистоти людина. «Таких невтомних дослідників, кристальна чистих у науці людей світ мало народжував». (З журналу.)

Кріпацтво, кріпосне право. Слово кріпацтво означає кілька понять. Насамперед — кріпосне право. «Обох їх не обділила доля тією глибинною селянською чистотою, яку не зміг розсіяти ні батіг кріпацтва, ні баришницький масний карбованець пізніших років, ні важка щоденщина, яка так і норовить утоптати, осипати в багно пелюстки чистого кохання». (М. Стельмах.)
Кріпацтво означає також «кріпосний стан». «Випадково знайомиться він [Т. Шевченко] з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим, Є. Гребінкою та ін. У цьому колі діячів російської та української культури зароджується і здійснюється план викупу з кріпацтва талановитого художника й поета». (З журналу.)

Місили мерзлуватий бруд, —
Зчорнілий з горя і потали,
Замучений кріпацтвом люд.
(М. Бажан.)

Інколи слово кріпацтво вживають у значенні, що охоплює обидва поняття, — і кріпосне право, і кріпосний стан. Наприклад:

На Великій Україні —
грім повстань проти кріпацтва.
(П. Тичина.)

У такому випадку слово кріпацтво означає всю систему, суспільний уклад, оснований на кріпосному праві, тобто вживається як синонім до слів кріпосництво, кріпаччина.
Слово кріпацтво може виражати також збірне поняття» вживатися у значенні «маса кріпаків». «Лише з вуст простого народу, кріпацтва, доходило до мого слуху співчуття…» (М. Кропивницький.)
Таким чином, коли йдеться про право поміщика на працю, майно і особу селян, які йому належали, слід вживати слово кріпацтво (переважно) або словосполучення кріпосне право. «У Панаєва розмовляли найвільніше, одверто критикували тогочасні порядки, обурювалися ганебною плямою російського життя — кріпацтвом». (О. Іваненко.) Не можна вживати словосполучення кріпацьке право (напр.: « …Реалісти 40-х років, як відомо, вважали головним своїм ворогом кріпацьке право…»), бо це право не кріпаків (вони були безправні), а кріпосників. Порівн.: кріпацькі руки — руки кріпаків. « …Вона, вигодувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім'ї, не буде чистити тії риби, що син її наловив своїми руками». (Панас Мирний.)